Євгенія Кузнєцова представила закарпатську версію цьогорічного Радіодиктанту «Треба жити!»

Письменниця Євгенія Кузнєцова представила версію цьогорічного диктанту «Треба жити!» закарпатським діалектом. Адаптацію здійснив туризмознавець Віктор Стинич.

Текст авторка опублікувала на своїй сторінці у Facebook, де він одразу привернув увагу користувачів.

Кузнєцова також почала ділитися іншими варіантами диктанту, адаптованими до різних українських діалектів і говорів.

Нижче пропонуємо текст закарпатським діалектом:

 Треба жити!

Жити мусай ипно: ходити на гриби, шпацирувати красно по корзові, варити палинку і печи баньки на шпорі…

Мусай жити! Не помали, не піціцько, не післявчора! Фурт! Нись!

Мусай шкомтати мацура за черево, ходити на яфини, передавати шовдарь леґіням на войну, уладжувати хижу і чинити сиринчу, тим ко коло нас.

Мусай взяти на ся файноє шатя, і веричи гроші на Мукачівські дрони MyDrons, а й щи - шурігувати листя і упозірувати у яркові гистині, бо дітвак ся узвав, шо завтра треба на урок.

Мусай любити свою хижу, даже кіть она не наохтема і докус у чужому краю - і чуєш її лим у сирці. Мусай здавати кров, і може кось утямить, шо вто такоє «пітятко», «сарачатко» авадь «струк».

Мусай цілюватися, се бізівно. І все уповісти шо думаш. Ниє часу онаджитися. Життя утікать од нас ги вітер на вігорлаті. Лим то шо не мож покивати, зопстанеся з нами - памнятай, люби і радуйся.

Щи мусай ривати, коли годенісь. За усьо, шо не мало ся з нами стати. За те шо ми тямиме, ко майліпший Мадяр і чуєме «братську» брехню ще до початку бесіди. Немза хоче аби ми жили в суєті-гризоті, а наші дітваки вадилися «по-руськи». А ми будемо жити фосо, ай зато, не тямлючи на гісторію, бо так має боти для нас і наших «пітяток».